Проблема всихання смерекових лісів відома вже років 30. Стільки ж років точаться баталії, що ж робити із такими смерічниками – рубати чи залишити як є.
Вирушаємо на гору Маківку – саме тут можна побачити, що відбувається у всихаючих смерекових лісах, якщо нічого не робити, адже урочище «Маківка» – об’єкт природо-заповідного фонду. Перша зупинка – у всохлому монокультурному смерековому насадженні віком 85 років. За оцінками, стовбурний запас цього насадження на площі 0,48 га – 175 м3, сухостійна деревина – 159 м3. Повнота насадження – 0,21.
Проте всохлі смерекові ліси є не лише на Маківці. Для прикладу, тільки у ДП «Славське лісове господарство» площа смерекових лісів – 15,5 тис. га, з них всихаючих на початок 2016 р. – 6,7 тис. га. Щорічні темпи всихання смерекових лісів – 0,3–0,4 тис. га. Починаючи з 2000-х років у Львівському ОУЛМГ зрубали приблизно 6 тис. га всохлих смерекових лісів. Щорічно рубають від 300 до 500 га похідних смерічників. Загалом площа всихаючих ялинників у Львівській області, за твердженням лісівників, приблизно 18 тис. га.
Все-таки клімат?
Проректор з наукової роботи Національного лісотехнічного університету України, професор Григорій Криницький переконаний, що фундаментальна причина масового всихання смереки – це глобальне потепління клімату: «Смерека – порода холодолюбна, пояс її зростання – високо в горах і, як правило, на північних схилах. Клімат став теплішим – і це одразу вдарило по смерекових лісах, вони втратили стійкість».
В цьому з ним згоден й доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України Володимир Крамарець: «У Карпатському біосферному заповіднику встановили датчики температури і вони показали, що з 2004 року відбувся дуже різкий стрибок так званих позитивних температур (вище 10˚С). А смерека дуже вразлива до температурних коливань через поверхневу кореневу систему».
Однак причина такого масового і майже одночасного всихання смереки, на думку науковців, полягає ще й в тому, що в минулому столітті в Карпатах на місці ялицевих і букових лісів створили так звані похідні смерічники, тобто смерекові ліси, вирощені у невластивих для них лісорослинних умовах. «Тоді був дуже великий попит на деревину ялини, – розповідає Григорій Криницький. – В родючих умовах, коли її висаджували на місце бука і ялиці, вона давала високий приріст і вирощувати смереку було вигідно. І ось нею засадили десятки тисяч гектарів – тільки на території теперішнього Львівського ОУЛМГ 50 тис. га. Окрім того, похідні смерічники неодноразово створювали на одному й тому ж місці. В окремих місцях на Львівщині ми маємо їхнє друге чи третє покоління. Внаслідок цього виснажилися грунти. У сільському господарстві навіть є для цього визначення – алелопатична втома грунтів. У лісі у зв’язку із біорізноманіттям вона виражена слабо, але тут через те, що з покоління в покоління у невластивих умовах вирощували похідні смерічники, вона з’явилася і почали розвиватися нематодні комплекси (поширення шкідників, які проникають у дерево і закупорюють його судини, якими підіймається волога, а вниз опускаються пластичні речовини). І за два-три місяці уражена шкідниками зелена смерека починає жовкнути. Таким чином, потепління стало основою ослаблення наявних похідних смерічників, а далі стрімко поширилися фітохвороби, ентомошкідники, нематодні комплекси».
Доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України Володимир Крамарець
Володимир Крамарець додає: «Традиційно смереку вражають коренева губка та опеньок осінній. Вони ослаблюють і виснажують дерево, а тоді на нього нападають короїди, які переносять нематоди. Якщо би це були природні ліси на високогір’ї, то випала б куртинка дерев, на тому місці насіялося б щось інше, з часом би підріс молодий ліс. А тут процес ускладнився, бо смерека має рости на висоті 800-900 м над рівнем моря, а зростає у багатьох місцях на 600, 500 і навіть 400 м.
Причина такого, як завжди, – зиск і можливість заробити гроші. Коли її тут висаджували, ніхто не збирався тримати смереку до 100 років, якщо вже у віці 40–50 років в Карпатах за неї можна було отримати гроші. Щось одне створило дисбаланс, а всі інші фактори – наслідок, який спричиняє кумулятивний ефект».
Проблема – не лише наша
За останні 100 років, за словами Григорія Криницького, було три періоди масового всихання смерекових лісів. Перший – в 1870–1990-х рр., другий – друга половина минулого сторіччя, а третій розпочався наприкінці минулого сторіччя і триває дотепер. Всихають смерекові ліси не лише в Україні, а й в Польщі, Словаччині, Швейцарії, Австрії, Німеччині. Ці процеси, запевняють науковці, там відбулися трохи швидше. Але особливість смереки у тому, що коли її не зрубати, то висохле дерево може стояти десятки років, оскільки стійке до розпаду і деградації.
Проблема похідних смерічників актуальна не лише для Львівщини, а й для Івано-Франківщини. А протягом останніх 5–10 років всихання розпочалося у так званих корінних смерекових лісах, тобто в рідних для цієї породи умовах. Причина – знову ж таки потепління клімату, яке почало ослаблювати вже корінні смерічники.
Професор Григорій Криницький
«Лісівники відразу зрозуміли, що всихання смереки із європейських країн поступово переміщується на наші терени, – продовжує Григорій Криницький. – І як вихід запропонували поступово рубати смереку, при цьому відновлюючи ялицево-букові ліси, які раніше росли на її місці, досягаючи таким чином трьох ефектів: екологічного – не буде поширення фітохвороб і ентомошкідників, соціального – поступове вирубування по-іншому сприймає населення і громадськість і, нарешті, економічного – рубали б ще живу чи слабо ушкоджену деревину, яка б ішла на потреби суспільства. Ми не настільки багаті, щоб розкидатися нашим лісовим багатством. Але до думки лісівників не дослухалися, вирубку заборонили, і всихання поширювалося, доки не стало масовим».
Богдан Соколовський, головний лісопатолог Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист», коротко охарактеризував лісопатологічну ситуацію в області: «У Славському лісгоспі є багато смерекових могильників, таку саму картину маємо і в Сколівському лісгоспі Львівського ОУЛМГ, у Славському і Сколівському міжгосподарських лісгоспах. Подібна ситуація, щоправда, у менших масштабах, бо менше смереки, – у Турці, Борині, Старому Самборі».
Сухостій буває різним
Богдан Соколовський, головний лісопатолог Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист»
Обстежують насадження таким чином: спеціалісти приїжджають і закладають пробну площу, де беруть не менше 100 дерев головної породи і визначають категорію санітарного стану (їх може бути 6). «Шоста категорія – це старий сухостій без кори, – пояснює Богдан Соколовський. – П’ята – свіжий сухостій, тобто дерева, які всохли буквально цьогоріч, четверта – всихаючі, тобто такі, що до осені відімруть. Ці три категорії підлягають обов’язковому вирубуванню. А в насадженнях, де є осередок опенька осіннього або кореневої губки, ще підлягає вирубуванню третя категорія – дуже ослаблені насадження. Друга категорія – це ослаблені дерева, а перша категорія – абсолютно здорові дерева, яких тут практично нема. Можна ще знайти дерева другої категорії, а решта – третя, четверта, п’ята, шоста категорія. Бачите самі, що це цвинтар».
Згідно з санітарними правилами державне спеціалізоване лісозахисне підприємство (в цьому випадку «Львівлісозахист») або погоджує, або не погоджує рубку насадження. «Якщо закладена пробна площа нам показує, що повнота дерев, які потрібно зрубати, нижча, ніж 0,5 пристигаючих, спілих і перестійних насаджень, там вже необхідна суцільна санітарна рубка, а якщо повнота не досягла такого значення, то там ще рубка не потрібна,. – пояснює головний лісопатолог «Львівлісозахисту». – Суцільно-санітарні рубки здійснюють зараз у Славському та Сколівському лісгоспах, у Турківському лісгоспі. От і на Малому Поліссі теж масове всихання сосни – це Броди, Радехів, Жовква, Рава-Руська».
Всохлі смерекові ліси є розсадником хвороб і шкідників. Наприклад, стовбурові шкідники живуть тільки у живому дереві. Коли дерево всихає, вони перелітають і заселяють інше і, відповідно, починає вихати воно. «Тому якщо раніше прибрати всохлі дерева, то ми менше завдамо шкоди тим насадженням, які залишаються, – переконаний Богдан Соколовський. – Якщо рубка всихаючих смерек була вчасною, то можна було б отримати частину ділової деревини, частину дров і не було би неліквіду».
Вихід є!
Є три варіанти, що робити із всихаючими смерічниками. «В тих місцях, де масове всихання смереки, потрібно суцільно її вирубати і дати можливість рости і стимулювати цей ріст самосіву ялиці, бука та інших порід, які вже почали з’являтися під наметом смереки, – озвучує програму дій професор Криницький. – Де мало підросту інших порід – підсаджувати та створювати часткові культури і таким чином відновлювати ліс. Там, де є всихаючі поодинокі дерева, потрібно дуже акуратно, щоб не пошкодити здорові дерева, здійснювати вибіркові санітарні рубки, стимулювати природне поновлення ялиці, бука, явора, клена тощо і створювати піднаметові культури. Третій масив лісу – де ще здорові насадження, які теж з часом почнуть всихати, тут потрібне так зване переформування – замість одновікових монокультур слід створити різновікові мішані деревостани для ведення наближеного до природи лісівництва».
До речі, за словами науковця, НЛТУ України та Львівському ОУЛМГ вдалося домогтися, щоб управління отримало статус експериментального серед способів і технологій переформування насаджень. Зараз на Львівщині у лісгоспах управління закладено 8 науково-виробничих стаціонарів для відпрацювання переформування і переходу на наближене до природи лісівництво. Це вже дало хороші результати – кількість суцільних лісосічних рубок у Львівському ОУЛМГ зменшилася більше як на 50%. «Якщо матимемо мішані різновікові ліси, то вони будуть довговічними, стійкими до хвороб і шкідників і функціонуватимуть по типу пралісів. А зараз, по суті, ми пожинаємо наслідки австрійського господарювання», – переконаний Григорій Криницький.
Нині у Сколівському та Славському лісгоспах Львівського ОУЛМГ здійснюють базове лісовпорядкування, яке роблять раз на 10 років, щоб мати більш-менш чітку картину лісу повидільно (виділ – це насадження, які відрізняються своїми характеристиками від іншого). Для цього інженер-таксатор описує та картографує ділянки насаджень і проектує заходи, які там необхідні, – рубки догляду, санітарні чи рубки головного користування, спеціальне використання лісових ресурсів тощо – залежно від того, який це ліс (захисний, природоохоронний, рекреаційний, експлуатаційний). Далі це затверджують у відповідних інстанціях, і лісівники отримують документ, згідно із яким працюватимуть наступні 10 років.
Начальник лісовпорядної партії Львівської державної лісовпорядної експедиції Роман Піпа
Начальник лісовпорядної партії Львівської державної лісовпорядної експедиції Роман Піпа, який зараз здійснює базове лісовпорядкування у Сколівському та Славському лісгоспах, зауважив: «Ще років 20 тому ми передбачали масове всихання смерічників. Цей ліс потрібно було рубати тоді і швидко замінювати похідні смерічники на ялицю і бук з домішкою смереки. І була би користь для людей і для держави, а зараз дохід від вирубування сухих смерек навряд чи перевищить витрати на їхню вирубку і поновлення лісу. Висаджування 1 га лісових культур – це приблизно 2,5–3 тис. грн. Забрати всохлу смереку – теж потрібні кошти. При лісовпорядкуванні ми будемо проектувати суцільні санітарні рубки, хоча вони поки що заборонені. А вже пізніше подивимося, чи затвердять всі ті обсяги. Проект – це рекомендації. Я сподіваюся, наші законодавці зрозуміють, що так краще».
Щодо рубок головного користування, то там є певна специфіка. Як розповів Роман Піпа, спочатку встановлюють так званий вік стиглості лісу і розраховують лісосіку за методикою, затвердженою Міністерством екології та природних ресурсів України і зареєстрованою Мін’юстом. Після цього приймають рішення щодо тої чи іншої розрахункової лісосіки, подають його на погодження в Державне агентство лісових ресурсів і на затвердження в Міністерство екології та природних ресурсів України, яке видає відповідний наказ, чинний 10 років. На нараді затверджують окремим пунктом і обсяги рубок освітлення, прочищення, рубок догляду, санітарно-оздоровчих заходів, садіння лісових культур тощо.
Лишити, як є, чи пришвидшити?
Ярослав Целень, перший заступник начальника Львівського ОУЛМГ
Вирушаємо на наступну ділянку неподалік Меморіалу січовим стрільцям на вершині Маківки. «Навколо цього меморіалу раніше були високопродуктивні смерекові насадження, – розповідає Ярослав Целень, перший заступник начальника Львівського ОУЛМГ. – Проте почалося їх масове всихання. Ще у 1995 року ми говорили, що є така проблема. Та нас не слухали, а оскільки це заповідне урочище,то розпочати тут роботи було неможливо. Тоді ми звернулися до НЛТУ України і вони нам розробили програму освоєння всихаючих насаджень. Завдяки цьому за 15 років на місці вирубок вдалося відновити лісові насадження. Зараз тут маємо молодняки віком 14 років, тобто віку прочищення».
Науковці взяли до уваги ще й такий момент: тут, на горі Маківці, сильні вітри в осінньо-зимовий період і низькі мінусові температури. Тому на відкритому місці бук, ялиця та інші породи вимерзали, а там, де з’являлися куртини берези, підріст відновлювався і починав швидко рости. «Зараз ви бачите, що багато берези є у першому ярусі, а в другому вже є молодий ліс з бука, ялиці та явора, – розповідає Григорій Криницький. – І зараз ми маємо залежно від віку підросту в середньому 15-річні мішані ліси, де є й небагато смереки, оскільки, з наукової точки зору, її доцільно вводити у насадження у кількості 2 одиниці».
Молодий ліс
«Зараз при поновленні смереки, аби зробити для неї комфортнішими умови, обов’язково вводимо інші породи: ялицю, бук і модрину, інакше виростають насадження, які вже в 40 років сохнуть, – пояснює Ярослав Целень. – Тут на схилі ви бачите березу, яка є чудовими ліками для грунту, зараженого кореневою губкою. Під нею добре відновлюється ялиця й бук. Звичайно, трохи згодом ми її частково заберемо».
Лісівники запевняють, що ліс і самостійно відновиться.
«Мине не менше 50 років, перш, ніж всохлі дерева впадуть і ліс відновиться. – доводить Ярослав Целень. – Але яка ціна питання? Наша держава не дуже багата, тож чи не краще цей процес пришвидшити – і тоді замість сотень гектарів таких могильників за короткий час матимемо молодий здоровий ліс».
Проте для цього потрібно вдосконалити нормативно-правову базу, зокрема Закон України «Про природно-заповідний фонд України», правила рубок головного користування, санітарно-оздоровчих заходів тощо.
«Рубки головного користування в смерічниках дозволили проводити лише вузьколісосічні, окрім того, є терміни примикання, – пояснює перший заступник начальника Львівського ОУЛМГ. – Але інтенсивність всихання така висока, що коли ми зрубали одну лісосіку, а на наступну прийдемо лише через 4 роки, то там вже не буде що рубати. Зараз триває кампанія про заборону суцільних санітарних рубок. Так, я згоден, заборонити їх треба там, де це справді необхідно, але для суцільного сухостою це – неправильно».
Оксана ОПРИСК
Деревообробник – портал 22 липня 2016 р.
